Про мене
Публіцист і письменник, полеміст і фейлетоніст, дотепник і мізантроп. А також – полонофіл, юдофіл, германофіл, панхорватист.
Галицький націоналіст
зі схильністю до українофобії.
Деталей вам краще не знати.
СВЕТВІНЧЕНАТ. Подорож у часі і просторі
Іноді, коли знову їдеш у маршрутці з якого-небудь Сихова на яку-небудь Троєщину, нестримно хочеться зійти осіннього сонячного дня десь на тихій безлюдній станції. Наприклад – Светвінченат, що у східній частині Істрійського півострова.
Vodnjan/Воднян
Так, це було помилкою – йти у квітні в неділю в обідню пору у Воднян до піцерії «Buffalo». Всі столики були зайняті. Що це – місцева традиція родинних походів на піцу раз в тиждень? Он у нас в Рудках також забезпечені пари ходили в неділю до місцевого ресторану «Вишенька». Хтозна – цивілізаційний простір приблизно той самий.Як би там не було, але
Mikulov-3. Розчарована весна
Там, де вулиця Гусова впирається у вулицю Брненську, починається підйом на пагорб, на чубку якого стоїть кам’яна готична вежа з XVII ст., що боронила місто з північного боку, а територія навколо неї називається Kozihradek (в путівнику це чомусь зветься Козячим замком). Якщо підійматись туди вузенькою вуличкою, пройшовши кілька десятків метрів від
Mikulov-2. Недовірок на Сватім копечку
Наступного дня після досить ситного готельного сніданку, я відразу ж вирішив подивитися саме місто. Із сонцем в очах, з легким вітерцем у крилах по вулиці Vetrna долетів під гору до вулички Мухи. Там ще «помастурбував» подумки на будинки, пов’язані з великим Альфонсом і далі вже повільно дійшов до колишньої Віденської брами, де зараз стоїть
