Про мене
Публіцист і письменник, полеміст і фейлетоніст, дотепник і мізантроп. А також – полонофіл, юдофіл, германофіл, панхорватист.
Галицький націоналіст
зі схильністю до українофобії.
Деталей вам краще не знати.
Vodnjan/Воднян
Так, це було помилкою – йти у квітні в неділю в обідню пору у Воднян до піцерії «Buffalo». Всі столики були зайняті. Що це – місцева традиція родинних походів на піцу раз в тиждень? Он у нас в Рудках також забезпечені пари ходили в неділю до місцевого ресторану «Вишенька». Хтозна – цивілізаційний простір приблизно той самий.Як би там не було, але
Mikulov-3. Розчарована весна
Там, де вулиця Гусова впирається у вулицю Брненську, починається підйом на пагорб, на чубку якого стоїть кам’яна готична вежа з XVII ст., що боронила місто з північного боку, а територія навколо неї називається Kozihradek (в путівнику це чомусь зветься Козячим замком). Якщо підійматись туди вузенькою вуличкою, пройшовши кілька десятків метрів від
Mikulov-2. Недовірок на Сватім копечку
Наступного дня після досить ситного готельного сніданку, я відразу ж вирішив подивитися саме місто. Із сонцем в очах, з легким вітерцем у крилах по вулиці Vetrna долетів під гору до вулички Мухи. Там ще «помастурбував» подумки на будинки, пов’язані з великим Альфонсом і далі вже повільно дійшов до колишньої Віденської брами, де зараз стоїть
МIKULOV (Ч 1)
Коли їдеш зі Львова до Відня через Чехію автобаном Via Moravia, то менше, ніж за сто кілометрів до австрійського кордону, з лівого боку на пагорбі погляд приваблює невелике і старе місто Mikulov. Підсвічене увечері воно виглядає особливо романтично. Справжній романтик просто не може собі не пообіцяти: якось я сюди приїду на кілька днів. І от я,
