VLODKO PAVLIV. BLOG

Галицький ліберал у пошуках «своєї» Церкви

Я люблю анекдоти про священиків. Улюблений звучить так: «На порожній швидкісній трасі в спекотний вихідний день стоїть і нудиться патруль Дорожньої поліції. В його напрямку на величезній швидкості мчить іномарка з затемненими шибками. На знак патрульних авто з писком шин і довгим гальмівним шляхом затримується за кільканадцять метрів від них. Один

Про окупаційну армію

Тут пишуть, що завтра День окупаційної армії, і щоб його не святкувати. Згоден – якщо мається на увазі та армія: Яка окупувала мою Батьківщину – Галичину – у 1939 році і повторно у 1944 році, і цим самим відірвала галицький народ від спільноти європейських народів.У якій служили мільйони етнічних українців, котрі разом з представниками всіх інших

МОВА – “КАЛИНОВА” І “ДУБОВА”

НА ПОЧАТКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ВІДРОДЖЕННЯ ПОЕТ ОЛЕКСАНДР ІРВАНЕЦЬ У ГУМОРИСТИЧНОМУ ВІРШІ НАПИСАВ ТАКИЙ РЯДОК: “МОВО МОЯ, КАЛИНОВА, ДУБОВА…”. ДАВНО ЦЕ БУЛО. З ТОГО ЧАСУ УКРАЇНСЬКА МОВА НЕ СТАЛА МЕНШ “КАЛИНОВОЮ”, АЛЕ, НА ЖАЛЬ, І НЕ МЕНШ “ДУБОВОЮ”. ПОПРИ ВСІ СПРОБИ ДЕРЖАВИ І НАЦІОНАЛІСТІВ НАВ’ЯЗАТИ МОВУ РОСІЙСЬКОМОВНИМ ГРОМАДЯНАМ, ПРОЦЕС ІДЕ ДОВОЛІ

Всепрощення

Ці ваші всепрощення нагадали мені анекдот, який почув від одного священика:  «Йде баба з церкви, а їй курка всю грядку порозгрібала. Баба дивитсі та й каже: я сі нині сповідала, але завтра най тебе шляк трафит».