Головна > VoP-tours / УА > Львів-Відень: подорож до цивілізаційної столиці

Львів-Відень: подорож до цивілізаційної столиці


30-11-2017, 14:22. Розмістив: Pavliv
І.
Подорож за кордони цієї країни – це завжди свято. Але сам виїзд – тортура. Шість годин стояння у автобусі на українсько-польському кордоні наповнює ненавистю до quasi-держави і нестримним прагненням ніколи більше сюди не повертатись. Паспортний контроль, перевірка багажів на «продукти заборонені до ввозу в ЄС», очікування в залі з брудним туалетом – не додають оптимізму.
Невеселі роздуми самі по собі, а тут ще й холодний листопадовий вітер і дощ. І так по всій Ґаліції – від Львова до Кракова – небо було сіре, як асфальт, асфальт був мокрий, як небо. В якийсь час навіть подумалось: може це Іван Франко, коли писав про «багно гнилеє посеред Європи,» мав на увазі якраз Галичину, у якій жив і якої не любив. Крамольна думка. Та й ніхто цього вже не доведе. Може, й на щастя.
На під`їзді до королівського міста Кракова, попри хмарне небо і дощ, на душі якось просвітліло. Нахлинули спогади і фантазії. Осінній ранок, Заулек Нєвєрнеґо Томаша на розі вулиць святого Яна і святого Марка, кав’ярня «Камелот» із атмосферою і запахами старої імперії. В середньому залі десять столиків на два або чотири місця, мій коло старої лампи на бронзовій нозі і з капелюхом чимось подібним до шапки монгольського воєнначальника. В куті старовинна чугунна грубка з дровами, біля неї ніша у якій присусідились різні персонажі релігійних сценок: вертеп, таємна вечеря. Всі з розфарбованого дерева. На підвіконні дві великі вази з гладіолусами і два дерев’яні кольорові птахи – типу чаплі - з золотоколірними колись ногами. Затишно і спокійно, як у бабці – у бабці Австрії.
Над головою дві старі кришталеві люстри. На столі відчищений латунний свічник зі свічкою, ґжанєц Ґаліцийскі, вишнівка, штрудель, чай з медом. Дуже до речі після ранкового валандання вузькими вуличками Старого міста і перед відкриттям крамниці-галереї улюбленого маестро Млєчка на вулиці св. Яна. Потім, минаючи Сукєнніце, посидіти б хвильку у малій каплиці святого Войцєха, яка через скромні розміри і затемнене освітлення, на щастя, не викликає фотографічного рефлексу туристів. А ще зайти б у магазин склад «таня ксьонжка» на початку Ґродзкєй, а далі, звернувши у Канонічу, пройтися аж до Підзамча, розглядаючи відновлені, але не менш романтичні від того кам’яниці. Будучи на підзамчі завжди виникає цей сумнів, чи підійматись до короліського замку, на Вавель? – туристи, квитки, та й був там уже сто разів. Але ж – гробівці королів: Стефана Баторія, Яна ІІІ Собєського, Михайла Вишневецького… Ніколи не зашкодить трохи патетики. Вони ж були, будь що будь, і нашими королями.
Виходячи з Вавеля, не легко повертатися в район Ринку, потрібен час, щоб зібратися з думками і адаптуватися після атмосфери упокоєної вічності до сучасної крикливої і поспішної минущості. Для цього добрим напрямком є Казімєж. Там, до речі, можна і треба заглянути на «пхлі тарґ» - блошиний ринок – хоч і надто дорогий, але цікавий. Чи просто поваландатися вузькими вуличками з думкою про те, що у нас у Східній Галичині теж було чимало таких єврейських містечок. Але, на жаль, забракло тієї культури, що в поляків – культури пам’яті про минуле, і культури уяви про майбутнє.
Добре в дорозі віддаватися спогадам і фантазіям, час минає швидше, ось уже і Шльонськ. Над Шльонськом тотальна сірість вже була сухою.
***

Повернутися назад