» » Апель № 41 до братів-Галичан

Про мене

Публіцист і письменник, полеміст і фейлетоніст, дотепник і мізантроп.
А також – полонофіл, юдофіл, германофіл, панхорватист.
Галицький націоналіст
зі схильністю до українофобії.
Деталей вам краще не знати.

13:02, 11/02/18. Тексти / УА

Апель № 41 до братів-Галичан

  • Текст
Шановні браття, вибачте мені, що так довго не озивався в справах нашої коханої і бідної Вітчизни. А заодно вибачте й те, що надалі відзиватимусь нечасто. Причину цього давно описав мій улюблений станиславівський поет Славко Довган: «Не від того я помру, що на світі буде война, А від того, що вона мого вірша недостойна».
А тепер до справи. Мене, гадаю, як і багатьох з вас, не залишили байдужим два свіжі тексти: інтерв’ю Тімоті Снайдера та коментар до нього Юрія Андруховича.
Ті висловлювання Снайдера, які стосуються Галичини і Волині, не є для нас ані новиною, ані якимось ексклюзивом. Може трохи дивно, щоправда, чути з уст американського історика і публіциста, дослідника трагічних подій на наших теренах, оцінки, яких щодо Галичан не соромилися ні представники окупаційної радянської влади, ні польські шовіністи, ні нові олігархічні українські еліти. Втім, хто ж зробив спробу пояснити комусь з них, що це не зовсім так? Для нас же це тільки чергове, хоч і малоприємне свідчення, що скільки б наша галицька піхота не принесла жертв на олтар цього геополітичного непорозуміння, вона все-одно залишатиметься тільки «українцями» другого сорту, з усіма наслідками, які випливають з такого статусу.
В цьому місці, хочу перейти і до коментаря Юрія Андруховича. Гадаю, що його зауваження і претензії щодо слів Снайдера, для всіх нас є зрозумілими і справедливими. Мені, правда, не зовсім зрозумілою є та гіркота, з якою Юрій Андрухович на них зреагував. Я був переконаний, що йому в принципі байдуже. Наскільки пригадую, Андрухович ні ніколи не зініціював, ані не підтримав жодних починань, що були покликані, щоб змінити ставлення до Галичини Києва і України. Важко мені пояснити, чому? Може з літературного Олімпу Андруховичеві відкривалися якісь перспективи улюбленця «п’ятдесятимільйонного народу»? А може з прикарпатського заґумінку здавалося, що зроблять це Тося чи Самося? Не знаю. В будь-якому випадку, висловлювання Снайдера є одним з наслідків того, що самі галичани нічого не зробили, щоб унеможливити такі ситуації.
Зрештою, чого хотіти від Юрія Андруховича, коли навіть офіційно задекларовані «галичани» постійно позиціонують себе як українські унтерменші?
Чи можна це ще якось змінити? Я не знаю. Впевнений лиш в тому, що головним поборником галичанства є ані поляки, ані євреї, ані росіяни. Хто вважає, що я перебільшую – тих відсилаю до коментарів під статтею Андруховича, що їх залишають дописувачі «козацького роду».
  • FaceBook коментарі