» » ВЕСНОВАНЄ (продовж.)

Про мене

Публіцист і письменник, полеміст і фейлетоніст, дотепник і мізантроп.
А також – полонофіл, юдофіл, германофіл, панхорватист.
Галицький націоналіст
зі схильністю до українофобії.
Деталей вам краще не знати.

17:12, 16/12/17. Літературщина / GAL

ВЕСНОВАНЄ (продовж.)


За веснованєм швидко минула п`єтнонька, та й минала вже субота. А я знову сидів на ґалєрії своєї хати в Ємах, знову милувався «альпійськими луками» на ґрунях з буковинського боку і знову перебував у філософсько-сонливому настрої. Правда цього разу внаслідок деґустації свіжої сливовиці напередодні в Юрка і Марії у Манівлогах. Сливовиця вдалася дуже доброю, і посиділи ми з Юрком і Марією добре, і самі Юрко з Марією є добрими людьми. Я люблю з ними набуватися, а з Юрком нас ще й єднає спільна слабість – згадувати в такі моменти поезію Шевченка. Я, зазвичай, роблю це на початку деґустації: «Вип`єш першу - стрепенешся, вип`єш другу – схаменешся, вип`єш третю – серце грає, думка думку поганяє». Юрко вдається до пророкових слів зазвичай вранці: «Мучуси, караюси, але не каюси».
Иван якраз закінчив своє веснованє на городі і прийшов до мене на бесіду. Приніс, дай му Бог здоровля, гуслєнки, єблук і сушених сливок. За ним прибіг якийсь новий пес, якого я ще не бачив, та власне й не пес, а таке собі песє: біле, мале, але м`язисте і короткошерсте. З таких якраз корейці люблять готувати свій різновид шашлика чи кебабу. Я й сам про це не знав, аж поки не поїхав на студентське збирання врожаю на Миколаївщину. Там нормальних студентів відправили на баштан, а нас – штрафників – на цибулю до корейців. Таких песиків там було з добрий десяток, але нам якось полюбився Шарік. Одного разу ми приїхали, а Шаріка нема. «Убєжал кудато» - спокійно сказала кореянка. Та коли один з наших повернувся з-за їхніх житлових бараків, куди забігав відлити, сумно підсумував: «Шарік убєжал бєз шкури. Шкура висить і сохне за халабудою».
  • Це Пушок, - відрекомендував песє Иван, - він ше не приходив д`вам знайомитиси?
Я ліниво зиркнув на Пушка, який ніхріна не виглядав на «пушка», майже автоматично перевів погляд на гачкувату клябуку, підперту до одвірка, і спокійно відповів – Ще ні.
Песє тим часом скочило в траву і стало в позу мисливця.
  • Єщірка, - зі знанням справи повідомив Иван. – То не гадина. Я щє гадини сего року не видів. Та й дав би Бог, би`м не видів. Тогід у мене тут була пид ґалєрйов. Я її хтів бити, але не міг досєгнути через сітку, бо в мене там кури. Кури ї довбут, а вона на них скаче, але нічо курям не зробила. Тай виділа, шо я за нев си див`ю, то втікла… А то – єщірка.
Пушок, мабуть, зрозумів безперспективність свого полювання і повернувся на ґалєрію. Иван повчав його по-батьківськи:
  • Ого, хлопчє, та їда не про тебе. Ше би кит може ймив, а ти сараку не годен. Тобі сего не їсти.
Через якусь паузу Иван продовжив, звертаючись вже до мене:
  • Тут на нашім куті скоро псів буде бирше, єк людий. Юрцьо вмер у листопаді, перед ним Мітьова мама пишла, у сусідів нище мене теж стариня повивмирала. А молодьож не хоче си тут лишєти. Тут шо? – лиш роби поки си не перевернеш. А молодьож хоче дес йти, шош зароб`єти, дес заграницу. Але там нас шош не дуже хотє…Чули`сте, Голандія на референдумі за нас не проголосувала? Але шо, єк вони видют, шо в нас далі крадут міліярди, порєдку нема. Правий був Янукович – Україна шє не готова.
Щось мені підказувало, що політика – це остання тема перед тим, як Иван перейде до справи. Передчуття мене не обдурили.
  • Володимир, та виділи, шо горіх впав?
  • Йо.
  • А там коло бужарні вітер грушку повалив з корінєм.
  • Видів.
  • Йой, які тут вітри були. Я боєвси, аби хату не перевернуло…Та ті дерева, то треба позабирати – обпилити і спалити гілє, а ствовбур на дрова добре… Та я вам то зроб`ю, га? У мене є бензопила, лиш далиби`сте на три літри бензини.
Як тільки я дав гроші, теми для розмови миттєво вичерпалися. Иван пішов додому, а Пушок ще якось несміливо обнюхував мою ґалєрію. Я нічо не казав, лиш глянув промовисто у бік клябуки і Пушка, як вітром здуло. У нас так.
І я зміг спокійно закінчити цьогорічне веснованє на ґалєріїї у Ємах.
Розтоки. Вечір. Тиша.

  • FaceBook коментарі