» » Трохи української шляхетської приватної історії зі «смітника» у Львові

Про мене

Публіцист і письменник, полеміст і фейлетоніст, дотепник і мізантроп.
А також – полонофіл, юдофіл, германофіл, панхорватист.
Галицький націоналіст
зі схильністю до українофобії.
Деталей вам краще не знати.

19:10, 10/10/18. Тексти / УА

Трохи української шляхетської приватної історії зі «смітника» у Львові



Нещодавно на базарі «Торпедо» на околицях Львова, де продають всяке гімно – в основному залізяччя, я несподівано помітив на землі в одного продавця ржавщиною картонну коробку зі старими листами і поштівками. Моросив дощик, все це трохи намокло і взагалі валялось як непотріб, бо «бізнес цього продавця сконцентрований на старих металах. Виглядало це насправді, як смітник, та й продавав він це за ціною сміття – 15 грн за штуку. Я трохи порився і купив 14 штук (на частині з них по-варварськи відрізані марки).

Тепер руки дійшли їх переглянути, описати. І цим хочу поділитися з Вами.

Картка 1.Михайлові Рудницькому (Львів, Ринок 10, пов. ІІ) «щирі поздоровлення з дороги до Австралії – засилає Барчинський» з Цейлону, з Коломбо 1.ХІ. 1937

Картка 2. Степану Левинському (Львів, 58 Потоцького) 12.09.1933 з Барселони, на картці MonumentElGreco:

«Дорогий Друже, Вчера дістала Вашого листа. Як бачите, я знову в Еспанії і товчусь з півночі на полудне по всіх штрандах. Зі Сан Себастіяну вислала Мітльові картку на адресу «Діла». За два тижні буду в Парижі, а при кінці жовтня у Львові. Моя половина купається в морі, а я Вам пишу. З Барсельони напишу більше. Щирий привіт. Ваша С… (нерозбірливо).

Картка 3. Фрау Д-р Марта Рудницька (Львів, Длугоша 37), з Базеля 19.04.1938.

«Дорога Тусю! Даруй, що доперва тепер пишу, але часу мало, я працюю в клініці 8 год. денно… Речі тут дуже дорогі і не такі гарні як у Львові…Жалую, що не купила більше у Львові…Желаю Веселих Свят і Нов. Року.

Д-р Мацков М.К. (адреса у Базелі)

Картка 4. Д-ру Олесницькому у Дрогобичі, 29.07.1906 (польською), на картці - H. Brandt`sDamenBlas- undStreichorchester

«Сьогодні проводимо останній день у Schereningen в (нерозбірливо) на морі під музику. Далі нерозбірливо…

Картка 5. Пані Олесницка, дім п. Ляйтербаха, Стрий, Остеррайх, Ґаліціен. На картці знимки санаторію і напис GrussausWeisserHirsch.

«Дорогі! Дякую сердечно за віданість. Як знаєте певно від Мами курация тут служить особливо Стрийкови досить. Зістати мусимо найменше 4 неділі, значить до кінця місяця. Прикро мені дуже, що акурат тепер не єсьмо вдома, але вкінци где чоловікови вже не буде прикро. Нещасьтє та туга всюда, всюда однакова. Як троха Стрийкови буде на здоровлю ліпше може зтілько буде лекше. Повітре від тиждня неможливе – Стрийко закатарили ся, що аж курацию мусили перервати. Нині троха дощ перестав, може стане і на катар лекше.

Цілую Вас кохані сердечно, все щира

М.Е.Олесницька

Картка 6. Картка з Лондона, на картці PeterPan, Kensington… 4.08. - року нема, обрізали марку. Адресована до Євгена Олесницького у Somerset

«Дорогий Ґенку. Твої картки ми отримали і тішусь, що там подобається тобі. Чи там єст тепліше, як було в (латинкою нерозбірливо), чи будете ся купати, чи тільки ходите на прохід до ліса і в гори? Чи ж там можна дістати (латинкою нерозбірливо) чи то купуєте все для себе їсти. А ти також прібуй їхати на ровері.

Дуже дякую тобі за картку. Цілую Тебе і Ромка,

Мама».

ДЕЩО З ВІКІПЕДІЇ ПРО ЦИХ ОСІБ

Левинський Степан гербу Сас[1] (1897, Львів — 1946) — письменник-мандрівник, сходознавець, культуролог, дипломат Народився 1897 р. у м. Львові. Закінчив гімназію та «Львівську політехніку» зі ступенем інженера-хіміка. Навчався у Паризькому політехнічному інституті, Брюссельському інституті. Вивчав японську мову в Парижі. У 1936—1940 рр. працював торговельно-економічним референтом і перекладачем з японської мови в польському консульстві в Харбіні. Жив у Шанхаї, Пекіні. У 1942—1946 рр. був перекладачем з японської мови у французько-японському комітеті при правлінні губернатора Індокитаю. Помер 8 жовтня 1946 р. у м. Гап (Франція).

Миха́йло-Лев Іва́нович Рудни́цький (6 січня1889ПідгайціТернопільська область — 1 лютого1975Львів) — український літературний критик, літературознавець, письменник, поет, перекладач. Дійсний член НТШ, доктор філософії (1914).[1] Зять д-ра Евгена Олесницького. Батько— нотар Іван Рудницький (1856—1906), був сином греко-католицького священика Михайла Рудницького (1821—1889/90) зДунаєвабіляБережан, потім декана зПоморян, і його дружини— ополяченої німкені Кароліни Ґлязер. Отець Михайло Рудницький був руським патріотом, під час «Весни народів» спалив свій шляхетський диплом. 

Скоро після повернення до Львова одружився з Мартою Олесницькою — дочкою відомого політичного діяча Євгена Олесницького і Ванди з Врубевських; в них була єдина дочка Дарина. За спогадами Лариси Крушельницької, у той час Рудницькі проживали в районі вулиці Івана Франка. Відомо, що У 1922 р. Бернард Полонецький побудував віллу у респектабельному районі на теперішній вул. Івана Франка, 143 (тоді Понінського, 21)  навпроти нинішнього Музею Івана Франка. Можливо, там тоді проживав і Михайло Рудницький.

Євген Григорович Олесницькийгербу «Дембно» («Дубно»[1]5 березня1860, с. Великий Говилів, тепер Теребовлянський районТернопільська областьУкраїна — 26 жовтня1917Відень) — український правникполітикгромадський діячпубліцистписьменник, організатор кооперативного руху. Голова товариства «Сільський господар». Тесть д-ра Михайла Рудницького.

БАРЧИ́НСЬКИЙ Степан (06. 12. 1885, м. Золочів, нині Львів. обл. – 28. 06. 1961, м. Перт, Австралія, похов. у Сіднеї) – ветеринар, громадський діяч. Закін. Академію вет. медицини у Львові (1911). У 1912 працював вет. лікарем у Зимній Воді побл. Львова. Одним із перших прибув до Австралії (1912), поселився у Перті. Перед 1-ю світ. війною повернувся до Галичини. Від 1914 був вет. лікарем в австр. армії, від 1918 – в УГА. Після закінчення війни працював ветеринаром у Золочеві. 1937 знову прибув до Австралії, оселився в Сіднеї. 1938 переїхав до Галичини. Після окупації Зх. України більшовиками виїхав до Італії, де 1940–45 працював вет. лікарем у Берґамо. 1946 повернувся до Сіднея. Згодом виїхав до Іспанії, де 1952– 54 працював у Мін-ві публіч. здоров’я (Мадрид). Також переклав низку фахових книг, статей з англ., нім. та іспан. мов. Повернувся до Сіднея, згодом переїхав у Перт. Дописував до укр. преси в Німеччині про можливості еміграції та праці в Австралії.


ЗАМІСТЬ ВИСНОВКІВ. Якщо шукатимете якихось фактів з історії галицької русинської шляхти та видатних діячів, то загляніть і на львівські «смітники», типу базару «Торпедо» чи коло памятника Федорову. Пам’ятайте, що український Львів – це найповніший смітник для русинської історії.


  • FaceBook коментарі